Текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 18
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
04.01 У той самий момент, коли відчай, зневіра і найпохмуріше сприйняття світу затискають нас у найглухішому коридорі — тісному, мокрому, пекучому або холодному, але цілком темному, — коли не видно наступного повороту, а стіни зближуються і звужуються, коли бредеш у смердючій воді, заглиблюючись з кожним кроком все ближче лицем до поверхні, де плавають найогидніші рештки чужого, ворожого болю. І коли здається, що наступний крок буде прощальним, але якщо ти не втратив віри у долю, впевненості у правильності свого напряму і любові до середовища, яке готове залити тебе чимось протилежним, то тоді, у ті короткі моменти твердий мур, у який ми впираємося, перетворюється на м'який, ніжний і світлий безконечний отвір. Крізь цей проріз нам з'являється найкраще, що є у нашому житті. Тоді літають ангели, подібні на добрих птахів, дитячі страхи виявляються мудрими пухнастими звірками. З твого тіла, з очей і вух, з кожного пальця розпускається найпрекрасніша квітка, якої запах на хвильку перебиває всі можливі смороди. Тоді нам з'являється дійсна краса життя. Якщо додати ці потрясіння красою, які, зрештою, оправдовують цілі роки, то набереться яких кілька днів або годин, а, може, і хвилин. Бо краса дається нам секундами. Вона дозована, як гомеопатичні препарати. Якщо не витримати дозування, то можна просто померти від тиску серця. Вона різна, ця краса. Вона має стільки ж виявів, як тіні, що перебігають внутрішньою поверхнею повіки у сонячний день, або той фраґмент найкращого у світі сну, який перетворився у момент пробудження і не піддається обробці розумом. Це щось невловиме, його неможливо зафіксувати ні фотоапаратом, ні відеокамерою, ні диктофоном. Лише течія на шкірі, слизовій і очному дні — йде попереду вулицею дивовижна жінка, і ти бачиш лише одну її щоку, падає яструб із синього осіннього неба, вітер здмухує пелюстки з квітучого дерева, пірнаєш у прозоре плесо гірської ріки, нічний метелик дивиться на тебе великими червоними очима, їдеш осінньою дорогою вночі у автомобілі, і фари висвітлюють дерева на узбіччі, стоїш вранці на горі посеред сонця, а все, що нижче — вкрите рівною поверхнею хмар, наївна і мила стара поштівка, яка вилітає з випадково вибраної книги, дванадцять білих коней у місячному сяйві мчать горбами, летить стріла. Після цього переліку вступає в силу так званий карт-бланш — біла картка, вільна картка, де кожен може вписати свої з'яви краси Смотрите также:
Все тексты Тарас Прохасько >>> |
|
04.01 В тот самый момент, когда отчаяние, уныние и мрачное восприятие мира зажимают нас в глухом коридоре - тесном, мокром, жгучем или холодном, но вполне темном, - когда не видно следующего поворота, а стены сближаются и сужаются, когда бредешь в вонючей воде , углубляясь с каждым шагом все ближе лицом к поверхности, где плавают отвратительные остатки чужого, враждебного боли. И когда кажется, что следующий шаг будет прощальным, но если ты не потерял веры в судьбу, уверенности в правильности своего направления и любви к среде, которое готово залить тебя чем-то противоположным, то тогда, в те короткие моменты твердый стена, в который мы упираемся превращается в мягкий, нежный и светлый бесконечный отверстие. Сквозь эту прорезь нам появляется лучшее, что есть в нашей жизни. Тогда летают ангелы, похожие на добрых птиц, детские страхи оказываются мудрыми пушистыми зверьками. С твоего тела, из глаз и ушей, с каждого пальца распускается прекрасная цветок, которой запах на минуту перебивает все возможные они. Тогда нам появляется истинная красота жизни. Если добавить эти потрясения красотой, которые в итоге оправдывают цели годы, то наберется которых несколько дней или часов, а может и минут. Ибо красота дается нам секундами. Она дозированная, как гомеопатические препараты. Если не выдержать дозировки, то можно
просто умереть от давления сердца. Она разная, эта красота. Она имеет столько же проявлений, как тени, протекающими внутренней поверхностью века в солнечный день, или тот фрагмент лучшего в мире сна, который превратился в момент пробуждения и не подвергается обработке умом. Это что-то неуловимое, его невозможно зафиксировать ни фотоаппаратом, ни видеокамерой, ни диктофоном. Лишь течение на коже, слизистой и
глазном дне - идет впереди по улице удивительная женщина, и ты видишь только одну ее щеку, падает ястреб из синего осеннего неба, ветер сдувает лепестки с цветущего дерева, ныряешь в прозрачное плес горной реки, ночная бабочка смотрит на тебя большими красными глазами, едешь осенней дороге ночью в автомобиле, и фары освещают деревья на обочине, стоишь утром на горе посреди солнца, а все, что ниже - покрыто ровной поверхностью облаков, наивная и милая старая открытка, которая вылетает из случайно выбранной книги, двенадцать белых лошадей в лунном свете мчатся
холмами, летит стрела. После этого перечня вступает в силу так называемый карт-бланш
- белая карточка, свободная карта, где каждый может вписать свои появления красоты
