Текст песни Іван Байдак - люди серед акордів
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Мій потяг суттєво затримувався. З почуттями інколи так само: ти вже встиг поскладати речі, розстелити постіль, максимально зручно влаштуватись на мінімально комфортній полиці, і в той момент провідниця несе квиток із щойно знайденою там похибкою. На вихід! Мені інколи страшно уявити, скільки у кожному з нас живе симпатій, і як безжально ми вміємо їх хоронити. А на сороковину смерті абсолютно безсоромно та невчасно стараємось воскресити. Так не буває… Мертвих провідують у снах та молитвах, на яву вони смердять зрадами, образами та горем… Так завжди. Кидають в труну і везуть кудись в невідомість. Люди надто ненадійні створіння, щоб очікувати від них чогось більшого. Я знову сидів в зручному теплому потязі, де ті почуття народжуються і помирають майже у кожному вагоні. Крізь найменші щілинки вікна долинав солодкий аромат мандарин, що наповнював затишком купе, в яке вона за мить ввійшла. Неоднозначний погляд, який означав так багато. Розмова, що проходила без слів. Її несподівана втома, що манила у ліжко та гарантувала, що ми щось таки проспимо. Той сон вже і так безліч разів транслювався, він зрозумілий без субтитрів. Потрібно слухати музику. З людьми усе, як з піснею. Коли спочатку слухаєш без упину, а потім перемикаєш з перших акордів… Смотрите также:
Все тексты Іван Байдак >>> |
|
Мой поезд существенно задерживался. С чувствами иногда так же: ты уже успел сложить вещи, расстелить постель, максимально удобно устроиться на минимально комфортной полки, и в тот момент проводница несет билет с только что найденной там погрешностью. На выход!
Мне иногда страшно представить, сколько в каждом из нас живет симпатий, и как безжалостно мы умеем их хоронить. А на сорок смерти совершенно беззастенчиво и вовремя стараемся воскресить. Так не бывает ...
Мертвых навещают в снах и молитвах, наяву они воняют изменами, образами и горем ... Так всегда. Бросают в гроб и везут куда-то в неизвестность. Люди слишком ненадежны твари, ожидать от них чего-то большего.
Я снова сидел в удобном теплом поезде, где те чувства рождаются и умирают почти в каждом вагоне. Сквозь маленькие щелочки окна доносился сладкий аромат мандарин, что наполнял уютом купе, в которое она через мгновение вошла.
Неоднозначный взгляд, означавший так много. Разговор, проходившей без слов. Ее неожиданная усталость, что манила в постель и гарантировала, что мы что-то просп. Сон уже и так множество раз транслировался, он понятен без субтитров. Нужно слушать музыку.
С людьми все, как с песней. Когда сначала слушаешь не останавливаясь, а потом переключаешь с первых аккордов ...
