Текст песни Олег Короташ - Елегія
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
ЕЛЕГІЯ Ризикни обпектися, торкнувшись чола. Відсмикнувши раптово руку, цей пейзаж дозбирай, наче крихти (зола!), дай птахам у дорогу води, для крила. Пригадай, що колись ти у мене була і закутайся тихо в розлуку. Перелітні птахи покидають міста, замикаючи жовтень у ночі. Риби плещуть на дні: що птахам висота, що ріка висихає, гризе самота, самогубця злітає у небо з моста. Ці часи нас замочать. Можу тихо живтú, снами бачити ліс, знову бахуром тирити груші. Але час обирає курвів та гульвіс, їм вигукує "браво" і кличе "на біс". Мій Господь зазирає з господніх куліс і витрушує душу. Бачу власний театр – цвілий пафос тих роль; я ненавиджу зіграні п’єси. Стільки крові розпито із келихів доль... Кислота сивини: не спасе алкоголь. Себе бачу згори, словом, – голий король. Під крилом стюардеси долетіти б на старість в осінній курорт біля моря. Гурзуф або Ялта. Білий лайнер велично заходить у порт, тягнуть линви надривом гортаней, аорт. І студентку чекає за тиждень аборт від матроса-прибалта. Ти ввімкни телевізор, кіно про тварин; про загиблих під бампером фури в історичній частині, де клоун один балотується в мери, хоч з виду кретин і верзе про здобутки сектантських меншин в українську культуру. «Я би трахнув Бандеру...», великих нагнув, - екс-міністр дошуковував зиску*. Ех! – воскрес би Тарас на годину одну з-понад Канева гнати хазарську жидву з планокурами. Та за княжну Рєпніну, Бузині надавав би по писку. Пам’ятаю, маленьким: вечеря, Різдво, смак куті, тепла піч і вертепи: я вкидаю копійку в капшук, аби зло нам оселю шляхами всіма обійшло. Так і вийшло: те бидло в столицю пішло, впхавши роги у білі манжети. І мичать, і мурчать, тупотять, наче слон; на майданах викручують дулю. Відмирає людей сорок п’ятий мільйон, у Верховній, хоч плюй, кожен перший – гандон. Вже не знаю де ангел гніздиться... Пардон, над гніздом цим – літає зозуля. З віком час перетне мої сни, календар. Із травневих депресій – осінні. Доки чую дощі на обличчі – це дар. Часом блимне блондинка діоптрієм фар, часом хочеться гепнути з танку в радар на кордоні Росії. Та не гоже палити мости і любов. Чи вина, що бісівське насіння, котре час перетре, – і очиститься кров. На погостах – єдиний кадастр підошов. Замовкаю, бо поряд Архангел пройшов дозбирати каміння. 2008 * – «Я міг би «трахнути» Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький – фігура з минулого…» – з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу «Великих Українців» екс–віце–прем'єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник. Смотрите также:
Все тексты Олег Короташ >>> |
|
ЭЛЕГИЯ
Рискни обжечься, коснувшись лба.
Отдернув внезапно руку,
этот пейзаж дособирают, как крошки (зола!),
дай птицам в дорогу воды, для крыла.
Вспомни, что когда-то ты у меня была
и закутайся тихо в разлуке.
Перелетные птицы покидают города,
замыкая октябрь в ночи.
Рыбы хлопают на дне: что птицам высота,
что река высыхает, грызет одиночество,
самоубийцы взлетает в небо с моста.
Эти времена нас замочат.
Могу тихо живтú, снами видеть лес,
снова Бахура тырить груши.
Но время выбирает курва и повес,
им восклицает "браво" и зовет «на бис».
Мой Господь заглядывает с господних кулис
и вытряхивает душу.
Вижу собственный театр - заплесневелый пафос тех роль;
я ненавижу сыграны пьесы.
Столько крови распито с бокалов судеб ...
Кислота седины: не спасется алкоголь.
Себя вижу сверху, словом - голый король.
Под крылом стюардессы
долететь бы на старость в осенний курорт
возле моря. Гурзуф или Ялта.
Белый лайнер величественно входит в порт,
тянут канаты надрывом гортани, аорты.
И студентку ждет за неделю аборт
от матроса-прибалтов.
Ты включи телевизор, кино о животных;
о погибших под бампером фуры
в исторической части, где клоун один
баллотируется в мэры, хоть с виду кретин
и плетет о достижениях сектантских меньшинств
в украинскую культуру.
«Я бы трахнул Бандеру ...», больших нагнул, -
экс-министр дошуковував выгоды *.
Эх! - воскрес бы Тарас на один час
из более Канева гнать хазарскую жидву
с планокуры. Но за княжну Репнину,
Бузине оказывал бы по морде.
Помню, маленьким: ужин, Рождество,
вкус углу, тепла печь и вертепы:
я добавляю копейку в кошелек, чтобы зло
нам дом путями всеми обошло.
Так и получилось: то быдло в столицу пошло,
впхавшы рога в белые манжеты.
И мычать, и мурчать, топают, как слон;
на площадях выкручивают фигу.
Отмирает людей сорок пятого миллион,
в Верховной, хоть плюй, каждый первый - гандон.
Уж не знаю где ангел гнездится ... Пардон,
над гнездом этим - летает кукушка.
С возрастом время пересечет мои сны, календарь.
С майских депрессий - осенние.
Пока слышу дожди на лице - это дар.
Иногда блеснет блондинка диоптриями фар,
иногда хочется гепнуты из танка в радар
на границе России.
И негоже жечь мосты и любовь.
Или вина, бесовское семян,
которое время перетрет, - и очистится кровь.
На погостах - единый кадастр подошв.
Умолкаю, потому что рядом Архангел прошел
дособирать камни.
2008
* - «Я мог бы« трахнуть »Бандеру Щербицким, но не сделал этого, потому что Щербицкий - фигура из прошлого ...» - с этого признания начал провозглашать тост на фуршете после финала «Великих Украинский» экс-вице-премьер по гуманитарной политике Дмитрий Табачник.
