Текст песни Олег Короташ - Майже елегія
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
МАЙЖЕ ЕЛЕГІЯ Синдром набутої осені. Час, як безсилий хірург, опускає руки і йде до вікна. За вікном щораз розхристані зграйки маленьких круків влітають до школи. Тремоло рухів училка розсаджує перший клас. Замітає доріжки, рипить ворітьми двірник такий древній, як паркові клени; в роках, як в опалі. Торохче кістьми повільне вигнання: свій острів Єлени, де море тріпоче, немов гобелени виткані Богом за ворітьми. Мій голос звикає і слух – на одну тональність із відчаєм. Чуєш? Не знаю. Погляд притомлено дражнить струну високовольтної лінії, а потім злітає понад собором, де звуку немає і час не приймає таку глибину. І вони зіштовхнулись – отам, в висоті, два погляди – вкинуті, наче комети. Мій – випав з орбіти. Супроти осі на кілька хвилин повернувши планету, серце зависло, наче ранет, що ти залишала моїй руці. Повернися до класу чи йди в коридор де погляд сховаєш. Довільну октаву для них обери і доки ще хор дитячим прононсом не вміє картавить, – хай вторять з тобою те лагідне «love», що час перекрутить на «nevermore». Ця осіння морока, – спастись від застуд, зігрітися пледом, напитися чаю, і тихо впадати в маразм, як у блуд, бо руки, що звикли до «обіймаю», – стають непокірними тобто блукають шкірою вікон, вростаючи тут у шкіру дерев, у знервований сон, щоб, раптом прокинувшись, поруч шукати сплячу тебе... не знаходити. Й до н- естями дивитись у ніч, як солдати всіх армій вдивлялись у зарубки-дати закінчення воєн і рідний кордон. І очі – вмерзають у ранок: пітьма. Бувало страшніше – Харонові ванти скрипіли якось наді мною... Та тьма тоді відступила, відклавши для данте кола на потім, аби сарабанду нині зіграти, мабуть, не дарма. Цю осінь, мов наслано. З вибуху скронь, прописані подихом, рухотремтінням, як тіні, що знову прийшли на вогонь, а потім, нажахані порозумінням, ховались у стіни, ставали камінням, ліпниною тіл, межиріччям долонь, хвилини відцокали опліч… І ти, вже вийшовши з класу, не обертайся. Для часу достатньо піску і води, все інше – ворота у межичасся, де вірші залишаться, наче причастя двох тисяч і дев’ять літ самоти. 2008 мелодія - Placebo "Follow The Cops Back Home" Смотрите также:
Все тексты Олег Короташ >>> |
|
ALLEGY IS ELEGY
Acquired autumn syndrome. Time,
like a powerless surgeon, he lowers his hands
and goes to the window. Outside the window every time
scattered flocks of small crows
fly to school. Tremolo movements
the teacher seats the first class.
Sweeps the tracks, squeaks the gate
the janitor is as ancient as park maples;
in years, as in disgrace. Torohche bones
slow exile: his island of Helen,
where the sea trembles like tapestries
woven by God at the gate.
My voice gets used to it and my hearing gets used to it
tone with despair. Do you hear I do not know.
The look is tired of teasing the string
high-voltage line and then takes off
above the cathedral, where there is no sound
and time does not take such depth.
And they collided - there, in the heights,
two eyes are cast like comets.
Mine - fell out of orbit. Opposite the axis
turning the planet for a few minutes,
the heart hung like a wound,
that you left in my hand.
Go back to class or go down the hall
where you hide your eyes. Arbitrary octave
choose for them and still have a choir
children's pronunciation does not know how to card, -
let them repeat with you that gentle "love",
that time will turn to "nevermore".
This autumn darkness, - to escape from colds,
warm up with a blanket, drink tea,
and quietly fall into insanity, as in fornication,
because the hands that are accustomed to "hug" -
become disobedient, that is, wander
the skin of the windows growing here
into the skin of trees, into a nervous sleep,
to, suddenly waking up, look around
I'm sleeping you ... I can't find you. J to n-
to look into the night like soldiers
all armies stared at the notches-dates
the end of wars and the native border.
And the eyes - freeze in the morning: darkness.
It was worse - Charon's guys
creaked above me ... Yes, darkness
then retreated, setting aside for dante
circles for later to sarabande
to play now, probably, not in vain.
This fall, as if sent. From the explosion of the temples,
prescribed by breathing, trembling,
like shadows that came to the fire again,
and then, horrified by the understanding,
hid in the walls, became stones,
stucco bodies, the interfluve of the palms,
minutes ticked off… And you,
already out of class, do not turn around.
For time enough sand and water,
everything else is a gateway between times,
where the verses remain as communion
two thousand and nine years of solitude.
2008
tune - Placebo "Follow The Cops Back Home"
