Текст песни Олег Короташ - Міст Понте-Веккьо
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Міст Понте-Веккьо Коли зустрів подорожник, він зріс в шпарині між бруку, що веде на древній міст, – земне життя пройшов до половини: вже менше лірик, більше мораліст. А що, – говорити про це у пеклі?.. Додайте кохання за бізнес-планом, і нíкому буде гатити греблі. Поети – в лірику; покидьки – в храми. Нам вили, як граблі. Бо то з переляку ракеті в туманах спустили віжжі, і знов повторили Катин полякам – звитягою дурнів над бездоріжжям. Зростай, подорожнику! Дні короткі, наче відстані між поїздами. Я писав про нитку – Донбас-Солотвин… Сьогодні це нитка між казанами. Ти помреш подорожнику. Хто раніше!.. Я би вишив тебе, наче герб, на шкірі. Але шкіра – тлінна. Душа – ще гірше, – бурдюк з лайном, хоча, ніби, вірив. Мовчиш, подорожнику… Дай присяду поруч дороги. Скажи що-небудь. Ряд випав з мене, чи я – із ряду… Сьогодні вислухай, слів не гребуй. Кажеш важливо – туди дорога – у котрої немає стін, – дорога єдина, як тінь одного… Чи справжній шлях, – це шлях з колін. І що символи світу – блудниця і митар – коли міст перейшли – Єва й Адам. Під мостом ріка, наче піт, що витер по сотворенні світу своїм волам. Від сотворення світу що змінилось: Вавилон? Єрихон? Содом? Трикутник і циркуль, як контур вилиць, де в очах – чорна ртуть колон. Але тссс… про це можна лише шепотіти тихше шелесту суконь набожних дам, що моляться в храмах за армії світу, від котрих врятуватись лише голубам. І летять голуби, наче вісники радять, – несуть листоноші сльозу тирану. А що б написала Алілуєва Надя у листі до фройляйн Єви Браун?.. 2010 Смотрите также:
Все тексты Олег Короташ >>> |
|
Мост Понте-Веккьо
Когда встретил подорожник, он вырос в скважине
между мостовой, ведущей на древний мост, -
земная жизнь прошел до половины:
уже меньше лирик, больше моралист.
А что, - говорить об этом в аду? ..
Добавьте любви по бизнес-плану,
и нíкому будет бить плотины.
Поэты - в лирике; отбросы - в храмы.
Нам выли, как грабли. Ибо от испуга
ракете в туманах спустили вижжи,
и вновь повторили Катин полякам -
победой дураков над бездорожьем.
Расти, подорожника! Дни короткие,
как расстояния между поездами.
Я писал о нить - Донбасс Солотвино ...
Сегодня это нить между котлами.
Ты умрешь подорожника. Кто раньше! ..
Я бы вышил тебя, как герб, на коже.
Но кожа - бренна. Душа - еще хуже, -
бурдюк с дерьмом, хотя, вроде, верил.
Молчишь, подорожника ... Дай присяду
рядом дороги. Скажи что-нибудь.
Ряд выпал из меня, я - с ряда ...
Сегодня выслушай, слов не хочет.
Говоришь важно - туда дорога -
в которой нет стен, -
дорога единственная, как тень друга ...
Настоящий путь - это путь с колен.
И что символы мира - блудница и мытарь -
когда мост перешли - Ева и Адам.
Под мостом река, как пот, вытер
по сотворении мира своим вола.
От сотворения мира изменилось:
Вавилон? Иерихон? Содом?
Треугольник и циркуль, как контур скул,
где в глазах - черная ртуть колонн.
Но тссс ... об этом можно только шептать
тише шелеста платьев набожных женщин,
молящихся в храмах по армии мира,
от которых спастись только голубям.
И летят голуби, как вестники советуют, -
несут почтальоны слезу тирану.
А что бы написала Аллилуева Надя
в письме к фройляйн Евы Браун? ..
2010
