Текст песни Підфігурка - В порожніх вітринах
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Коли, замість рим, з легень виривається проза, Коли, замість крові, в судинах нуртує час - мерзнуть долоні і тьмариться розум. В порожніх вітринах, все рідше я бачу нас. До порогів дверей, стерті пожовклі підошви. До порогів не тих, кому варто дивитись під віки. А до тих, чиї руки тримати хотілось довше, не ходять таксі та недотікають ріки. Хоч вітер у спину, та дихати зовсім ні́чим. Без палиць в колесах, та зовсім не хочу вперед, бо те, що ладнав, по суті, насправді, калічив і со́лену правду міняв на солодкий мед. Обіцяні "завтра", вже рік не приходять в гості, а набридливі "вчора", в пам'ять приходять сьогодні. І немає за ким зранку поправити постіль. Буває, одного, ніяк не замінять сотні. Пальці в кулак, а нігті впиваються в шкіру. В моєму вікні, для тебе, вогонь не згас. Хоч пройшло стільки часу, я все ж безнайдійно вірю, що в порожніх вітринах, я знову побачу нас. Смотрите также:
Все тексты Підфігурка >>> |
|
Когда, вместо рифм, с легких вырывается проза
Когда, вместо крови, в сосудах бурлит время -
мерзнут ладони и затмевается ум.
В пустых витринах, все реже я вижу
нас.
К порогов дверей, стерты пожелтевшие подошвы.
К порогов не тех, кому стоит смотреть под века.
А тем, чьи руки держать хотелось дольше,
не ходят такси и недотикають
реки.
Хотя ветер в спину, и дышать совсем нечем.
Без палок в колесах, и совсем не хочу вперед,
ибо то, что ладил, по сути, на самом деле, калечил
и соленую правду менял на сладкий мед.
Обещанные "завтра", уже год не приходят в гости,
а надоедливые "вчера", в память приходят сегодня.
И не за кем утром поправить постель.
Бывает, друга, никак не заменят сотни.
Пальцы в кулак, а ногти впиваются в кожу.
В моем окне, тебе огонь не погас.
Хотя прошло столько времени, я все же безнайдийно верю,
что в пустых витринах, я снова увижу
нас.
