Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Чернець
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
ЧЕРНЕЦЬ У Києві на Подолі Було колись... І ніколи Не вернеться, що діялось, Не вернеться сподіване, Не вернеться... А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати. У Києві на Подолі Братерськая наша воля Без холопа і без пана, Сама собі у жупані Розвернулася весела, Аксамитом шляхи стеле, А єдвабном застилає І нікому не звертає. У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають. Льохи, шинки з шинкарками, З винами, медами Закупили запорожці Та й тнуть коряками. А музика реве, грає, Людей звеселяє. А із Братства те бурсацтво Мовчки виглядає. Нема голій школі волі, А то б догодила... Кого ж то там з музикою Люде обступили? В червоних штанях аксамитних Матнею улицю мете. Іде козак. — Ох, літа! літа! Що ви творите? — На тоте ж Старий ударив в закаблуки, Аж встала курява! Отак! Та ще й приспівує козак: — По дорозі рак, рак, Нехай буде так, так. Якби таки молодиці Посіяти мак, мак. Дам лиха закаблукам, Дам лиха закаблам, Останеться й передам. А вже ж тії закаблуки Набралися лиха й муки! Дам лиха закаблукам, Дам лиха закаблам, Останеться й передам! Аж до Межигорського Спаса Потанцював сивий. А за ним і товариство І ввесь святий Київ. Дотанцював аж до брами, Крикнув: «Пугу! пугу! Привітайте, святі ченці, Товариша з Лугу!» Свята брама одчинилась, Козака впустили, І знов брама зачинилась, Навік зачинилась Козакові. Хто ж цей сивий Попрощався з світом? Семен Палій, запорожець, Лихом не добитий. Ой високо сонце сходить, Низенько заходить. В довгій рясі по келії Старий чернець ходить. Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись. Іде чернець Дзвонковую У яр воду пити Та згадує, як то тяжко Було жити в світі. Іде чернець у келію Меж стіни німії Та згадує літа свої, Літа молодії. Бере письмо святе в руки, Голосно читає... А думкою чернець старий Далеко літає. І тихнуть Божії слова І в келії, неначе в Січі, Братерство славне ожива. А сивий гетьман, мов сова, Ченцеві зазирає в вічі. Музика, танці і Бердичів. Кайдани брязкають... Москва, Бори, сніги і Єнісей... І покотились із очей На рясу сльози... Бий поклони! І плоть старечу усмиряй. Святе писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай, Воно тебе в Сибір водило, Воно тебе весь вік дурило. Приспи ж його і занехай Свою Борзну і Фастовщину, Загине все, ти сам загинеш. І не згадають, щоб ти знав... І старець тяжко заридав. Читать писаніє покинув. Ходив по келії. Ходив, А потім сів і зажурився: — Для чого я на світ родився, Свою Україну любив? — До утрені завив з дзвіниці Великий дзвін. Чернець мій встав, Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився, чотки взяв... І за Україну молитись Старий чернець пошкандибав. Смотрите также:
Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>> |
|
монах
В Киеве на Подоле
Было когда-то ... И никогда
Не вернется, что происходило,
Не вернется ожидаемое,
Не вернется ... А я, брат,
Таки буду надеяться,
Таки буду выглядеть,
Сожаления сердцу наносить.
В Киеве на Подоле
Братерськая наша воля
Без холопа и без господина,
Сама себе в кафтане
Развернулась веселая,
Аксамит пути стеле,
А Едвабно застилает
И никому не обращает.
В Киеве на Подоле
Казаки гуляют.
Как ту воду, ведром-ведром
Вино разливают.
Погреба, ветчины с шинкарка,
С винами, медом
закупили запорожцы
И тнуть коряками.
А музыка ревет, играет,
Людей веселит.
А с Братства то бурсацтво
Молча выглядит.
Нету голой школе воли,
А то бы угодила ...
Кого-то там с музыкой
Люди обступили?
В штанах Аксамытный
Мотней улицу метет.
Идет казак. - Ох, летом! лета!
Что вы творите? - На тоте же
Старый ударил в каблуки,
Вплоть встала пыль! Так!
Да еще и напевает казак
- По дороге рак, рак,
Пусть будет так, да.
Если бы таки женщины
Посеять мак, мак.
Дам лиха каблукам,
Дам лиха закаблам,
Останется и передам.
А уж тии каблуки
Набрались беды и муки!
Дам лиха каблукам,
Дам лиха закаблам,
Останется и передам!
До Межигорского Спаса
Потанцевал седой.
А за ним и общество
И все святой Киев.
Дотанцював до ворот,
Крикнул: «Пугу! кнут!
Поздравьте, святые монахи,
Товарища с Луга »
Праздники ворота одчинилась,
Козака впустили,
И снова ворота закрылась,
навек закрылась
Казаку. Кто же этот седой
Попрощался с миром?
Семен Палий, запорожец,
Бедствием НЕ добит.
Ой высоко солнце всходит,
Низко заходит.
В длинной рясе по келье
Старый монах ходит.
Идет монах в Вышгород
На Киев смотреть,
И посидите на пригорел,
И хоть взгрустнуть.
Идет монах Дзвонковую
В овраг воду пить
И вспоминает, как тяжело
Жить в мире.
Идет монах в келью
Меж стены нимии
И вспоминает лета свои,
Молодые годы.
Берет письмо святое в руки,
Громко читает ...
А мнением монах старый
Далеко летает.
И стихает Божии слова
И в келье, будто в Сечи,
Братство славное оживает.
А седой гетман, как сова,
Монаху заглядывает в глаза.
Музыка, танцы и Бердичев.
Кандалы звенят ... Москва,
Боры, снега и Енисей ...
И покатились из глаз
На рясу слезы ... Бей поклоны!
И плоть старческую усмиряет.
Святое писание читай,
Читай, читай и слушай колокола,
А сердце не потакай,
Оно тебя в Сибирь водило,
Оно тебя всю жизнь дуралей.
Усыпи же его и оставьте
Свою Борзну и Фастовщину,
Погибнет все, ты сам погибнешь.
И не вспомнят, чтобы ты знал ...
И старец тяжело зарыдал.
Читать писание покинул.
Ходил по келье. ходил,
А потом сел и загрустил:
- Для чего я на свет родился,
Свою Украину любил? -
К заутрене завил с колокольни
Большой колокол. Монах мой встал,
Надел клобук, взял посох,
Перекрестился, четки взял ...
И за Украину молиться
Старый монах направился.
