Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Лічу в неволі дні і ночі
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О Господи, як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! Забирають, не вертають Ніколи нічóго! І не благай, бо пропаде Молитва за Богом. І четвертий рік минає Тихенько, поволі, І четверту начинаю Книжечку в неволі Мережати, — змережаю Кров’ю та сльозами Моє горе на чужині, Бо горе словами Не розкажеться нікому Ніколи, ніколи, Нігде на світі! Нема слов В далекій неволі! Немає слов, немає сльоз, Немає нічого. Нема навіть кругом тебе Великого Бога! Нема на що подивитись, З ким поговорити. Жить не хочеться на світі, А сам мусиш жити. Мушу, мушу, а для чого? Щоб не губить душу? Не варт вона того жалю. Ось для чого мушу Жить на світі, волочити В неволі кайдани! Може, ще я подивлюся На мою Украйну... Може, ще я поділюся Словами- сльозами З дібровами зеленими! З темними лугами! Бо немає в мене роду На всій Україні, Та все-таки не ті люде, Що на цій чужині! Гуляв би я понад Дніпром По веселих селах Та співав би свої думи, Тихі, невеселі. Дай дожити, подивитись, О Боже мій милий! На лани тії зелені І тії могили! А не даси, то донеси На мою країну Мої сльози; бо я, Боже! Я за неї гину! Може, мені на чужині Лежать легше буде, Як іноді в Україні Згадувати будуть! Донеси ж, мій Боже милий! Або хоч надію Пошли в душу... бо нічого, Нічого не вдію Убогою головою, Бо серце холоне, Як подумаю, що, може, Мене похоронять На чужині, — і ці думи Зо мною сховають!.. І мене на Україні Ніхто не згадає! А може, тихо за літами Мої мережані сльозами І долетять коли-небудь На Україну... і падуть, Неначе роси над землею, На щире серце молодеє Сльозами тихо упадуть! І покиває головою, І буде плакати зо мною, І може, Господи, мене В своїй молитві пом’яне! Нехай як буде, так і буде. Чи то плисти, чи то брести. Хоч доведеться розп’ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи. Смотрите также:
Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>> |
|
Считаю в неволе дни и ночи
И счет забываю.
Господи, как то тяжело
Тии дни проходят.
А летом плывут меж ними,
Плывут себе потихоньку, Убирают за собой
И добро и зло!
Убирают, не возвращает
Никогда ничóго!
И не моли, потому что пропадет
Молитва за Богом.
И четвертый год проходит
Тихонько, медленно,
И четвертую начинаю
Книжечку в неволе
Мережаты, - змережаю
Кровью и слезами
Мое горе на чужбине,
Ибо горе словам
НЕ розкажеться никому
Никогда, никогда,
Нигде на свете! Нету слов
В далекой неволе!
Нет слова, нет слез,
Нет ничего.
Нету даже вокруг тебя
Большого Бога
Не на что посмотреть,
С кем поговорить.
Жить не хочется на свете,
А сам должен жить.
Должен, должен, а для чего?
Чтобы не теряет душу?
Не стоит она того сожаления.
Вот для чего должен
Жить на свете, волочить
В неволе оковы
Может, еще я посмотрю
По моему Украйну ...
Может, еще я поделюсь
словами- слезами
С дубравами зелеными!
С темными лугами!
Потому что нет у меня рода
На всей Украине,
И все-таки не те люди,
Что на этой чужбине!
Гулял бы я над Днепром
По веселых селах
И пел бы свои думы,
Тихие, невеселые.
Дай дожить, посмотреть,
Боже мой милый!
На поля тии зеленые
И тии могилы! А не дашь, то донеси
На моей стране
Мои слезы; я, Господи!
Я ее погибаю!
Может, мне на чужбине
Лежат легче,
Как иногда в Украине
Вспоминать будут!
Донеси, мой Боже!
Или хотя надежду
Пошли в душу ... потому что ничего,
Ничего не действие
Убогой головой,
Ибо сердце стынет,
Как подумаю, что, может,
меня похоронят
На чужбине, - и эти думы
Со мной скроют! ..
И меня на Украине
Никто не вспомнит!
А может, тихо по годам
Мои кружевные слезами
И долетят когда-нибудь
На Украине ... и падают,
Как будто росы над землей,
На доброе сердце молодое
Слезами тихо упадут!
И покивают головой,
И будет плакать со мной,
И может, Господи, меня
В своей молитве помянет!
Пусть как будет, так и будет.
То плыть, то брести.
Неволей придется распяться!
А я же сеть буду
Тихонько билии письма.
