Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Наймичка. ч.1
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
НАЙМИЧКА ПРОЛОГ У неділю вранці-рано Поле крилося туманом; У тумані, на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє: «Ой тумане, тумане — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі, Чом віку не збавиш? Ні, не дави, туманочку! Сховай тілько в полі, Щоб ніхто не знав, не бачив Моєї недолі!.. Я не одна, єсть у мене І батько, і мати... Єсть у мене... туманочку, Туманочку, брате!.. Дитя моє! мій синочку, Нехрещений сину! Не я тебе хреститиму На лиху годину. Чужі люде хреститимуть, Я не буду знати, Як і зовуть... Дитя моє! Я була багата... Не лай мене; молитимусь, Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе». Пішла полем, ридаючи, В тумані ховалась Та крізь сльози тихесенько Про вдову співала, Як удова в Дунаєві Синів поховала: «Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала. Трути-зілля не найшла, Та синів двох привела, В китаєчку повила І на Дунай однесла: «Тихий, тихий Дунай! Моїх діток забавляй. Ти, жовтенький пісок, Нагодуй моїх діток; І скупай, і сповий, І собою укрий!» І Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили. Як діточок двоє, Усюди обоє. Ще змалечку удвох ягнята пасли. А потім побралися, Худоби діждалися, Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели І пасіку чималу — Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? Хто заплаче, поховає? Хто душу спом’яне? Хто поживе добро чесно В добрую годину І згадає, дякуючи, Як своя дитина?.. Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах, Старітися, умирати, Добро покидати Чужим людям, чужим дітям На сміх, на розтрату! II І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї. Сховалося у серці лихо, Як звір у темнім гаї. В такім раї, чого б, бачся, Старим сумувати? Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті? Чи вчорашнє, задавлене Знов поворушилось, Чи ще тілько заклюнулось — І рай запалило? Не знаю, що і після чого Старі сумують. Може, вже Оце збираються до Бога, Та хто в далекую дорогу Їм добре коней запряже? «А хто нас, Насте, поховає, Як помремо?» «Сама не знаю! Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись... Кому понадбали Добра цього?..» «Стривай лишень! Чи чуєш? щось плаче За ворітьми... мов дитина! Побіжім лиш!.. Бачиш? Я вгадував, що щось буде!» І разом схопились Та до воріт... Смотрите также:
Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>> |
|
LATCHER
PROLOGUE
Nediu vrancі-early
The field is crooked in fog;
At the fog, on the grave,
Yak poplar, pochililas
Moloditsya young.
Schos to boson при
That with the fog of rose:
"Oh mist, mist -
My patching talent!
Chomu mee not skovaєsh
Otut mid lanu?
Whom do not bother me,
Do not land the ground?
Chomu meni zlo dol,
Whom do not save?
Do not push, tumanochku!
Shove in the field,
Schob nіhto not knowing, not bach
Moєi short! ..
I am not alone, I have
І father, mother ...
There is a less ... tumanochka
Tumanochka, brother! ..
My child! my sweetheart,
Nechreshcheniyu blue!
I will not be to you to christen
On dashing one year.
Strangers
I will not be nobles
Yak and call ... Child of mine!
I bula ba бata ...
Do not bark me; pray,
The sky itself
Share vplachu slyozy
I will send to you. "
Pied a field, readyuchi,
In fog
Ta krіz sloshi quietly
About the widow sp_vala
Yak Udovina in the Danube
Siniv praised:
“Oh, we have a grave;
There was satisfaction,
There went-walked,
Truti-zіllya shukala.
Truti-not found,
That sinv dvoh led,
To the Chinese povila
І on the Danube single:
“Quiet, quiet Danube!
My daughters amuse.
Ty, zhovtenky pіsok,
Awaken my dots;
І buy, and back,
І himself ukriy! ”
І
Bouv sob dіd ta baba.
H long-davno, at ga above the stave,
Udvokh sobі on the farm lived.
Yak dіtochok dvoє,
Usudi both.
Already zmalechku udvoh lambs grazed.
And then they made their wishes,
Thin skinny,
Pridbali Khutіr, becoming і mlin,
Zadok at ga rozveli
I pasiku chimalu -
All nadbali.
Ta dіtochok їх бігма,
And death with a scythe beyond the shoulders.
Who are the old age,
For ditinu camp?
Who is crying?
Hto soul helpers?
Hto wait and do good
In good time
І zgadaє, dyakuchi,
Yak own Ditina? ..
Heavy days
Have bezverhіy hati,
And still more old
In bіlich wards,
Old, die,
Welcome to leave
To strangers, strangers
On smіh, on rosette!
II
I dіd, i baba u nedіlyu
For pride vdoh sobі sidіli
Garnenko, in shirts.
Sun, in the sky
Ani hmarinochki, that is quiet,
That love, yak at raї.
Wedged in serie dashing,
Yak star at the dark ga.
In takіm raї, cho b, bachsya,
Old Sumuvati?
That long gone
Prokininu in the house?
Chi vchorashnє, crush Znov povorushilos,
Once again, -
І paradise lit up?
I do not know what you want
Stari sumayut. Mozhe
Oze is taken to God
That hto in a long journey
Добm good horses saber?
"And hto us, Nastya, pokhov,
Yak pommer? "
"I do not know!
I am all about the world,
That already became:
Odinoki zostarіlis ...
To ponadbali
Good tsogo? .. "
“Strive too much!
Chi чsh? shit cry
For the war ... mov child!
Pobіzhіm lish! .. Bachish?
I’m getting into it!
І got drunk at once
That up to ...
