• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Марія. ч.1

    Просмотров: 5
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Марія. ч.1, а также перевод песни и видео или клип.
    МАРІЯ

    (Поема)

    Радуйся, Ты бо обновила еси зачатыя студно.
    Акафіст Пресвятій Богородиці.
    Ікос 10.

    Все упованіє моє
    На Тебе, мій пресвітлий раю,
    На милосердіє Твоє,
    Все упованіє моє
    На Тебе, Мати, возлагаю.
    Святая сило всіх святих,
    Пренепорочная, Благая!
    Молюся, плачу і ридаю:
    Воззри, Пречистая, на їх,
    Отих окрадених, сліпих
    Невольників. Подай їм силу
    Твойого мученика-Сина,
    Щоб хрест-кайдани донесли
    До самого, самого краю.
    Достойно пєтая! Благаю!
    Царице неба і землі!
    Вонми їх стону і пошли
    Благий конець, о Всеблагая!
    А я, незлобний, воспою,
    Як процвітуть убогі села,
    Псалмом і тихим, і веселим
    Святую доленьку Твою.
    А нині плач, і скорбь, і сльози
    Душі убогої — убогий
    Остатню лепту подаю.

    У Йосипа, у тесляра
    Чи в бондаря того святого,
    Марія в наймичках росла.
    Рідня була. Отож небога
    Уже чимала піднялась,
    Росла собі та виростала
    І на порі Марія стала...
    Рожевим квітом розцвіла
    В убогій і чужій хатині,
    В святому тихому раю.
    Тесляр на наймичку свою,
    Неначе на свою дитину,
    Теслу, було, і струг покине
    Та й дивиться; і час мине,
    А він і оком не мигне
    І думає: — Ані родини!
    Ані хатиночки нема,
    Одна-однісінька!.. Хіба...
    Ще ж смерть моя не за плечима?.. —
    А та стоїть собі під тином
    Та вовну білую пряде
    На той бурнус йому святешний
    Або на берег поведе
    Козу з козяточком сердешним
    І попасти і напоїть,
    Хоч і далеко. Так любила ж
    Вона той тихий Божий став,
    Широкую Тиверіаду,
    І рада, аж сміється, рада,
    Що Йосип, сидячи, мовчав,
    Не боронив їй, не спиняв
    На став іти; іде, сміється,
    А він сидить та все сидить,
    За струг сердега не береться...
    Коза нап’ється та й напасеться.
    А дівчина собі стоїть,
    Неначе вкопана, під гаєм,
    І смутно, сумно позирає
    На той широкий Божий став,
    І мовила: — Тиверіадо!
    Широкий царю озерам!
    Скажи мені, моя порадо!
    Якая доля вийде нам
    З старим Іосифом? О доле! —
    І похилилась, мов тополя
    Од вітру хилиться в яру.
    — Йому я стану за дитину.
    Плечми моїми молодими
    Його старії підопру! —
    І кинула кругом очима,
    Аж іскри сипнули з очей.
    А з добрих молодих плечей
    Хітон полатаний додолу
    Тихенько зсунувся. Ніколи
    Такої Божої краси
    Ніхто не узрить! Злая ж доля
    Колючим терном провела,
    Згнущалася над красотою!
    О доленько! Понад водою
    Ходою тихою пішла.
    Лопух край берега найшла,
    Лопух зорвала і накрила,
    Неначе бриликом, свою
    Головоньку тую смутную,
    Свою головоньку святую!
    І зникла в темному гаю.
    О світе наш незаходимий!
    О Ти, Пречистая в женах!
    Благоуханний зельний крине!
    В яких гаях? В яких ярах,
    В яких незнаємих вертепах
    Ти заховаєшся од спеки
    Огнепалимої тії,
    Що серце без огню розтопить
    І без води прорве, потопить
    Святії думоньки твої?
    Де ти сховаєшся? Нігде!
    Огонь заклюнувся вже, годі!
    Уже розжеврівся. І шкода,
    Даремне сила пропаде.
    До крові дійде, до кості
    Огонь той лютий, негасимий,
    І, недобитая, за сином
    Повинна будеш перейти
    Огонь пекельний! Вже пророчить,
    Тобі вже зазирає в очі
    Твоє грядущеє. Не зри!
    Сльозу пророчую утри!
    Заквітчай голову дівочу
    Лілеями та тим рясним
    Червоним маком. Та й засни
    Під явором у холодочку,
    Поки що буде.

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    MARIA

    (Poem)

    Rejoice, for you have renewed your conceived well.
    Akathist of the Blessed Virgin.
    Ikos 10.

    All my hope
    On Thee, my most glorious paradise,
    To your mercy,
    All my hope
    I entrust to You, Mother.
    Holy power of all saints,
    Immaculate, Good!
    I pray, cry and weep:
    Look, Immaculate, at them,
    Those robbed, blind
    Slaves. Give them strength
    Your martyr-son,
    That the cross-shackles were conveyed
    To the very, very edge.
    Worthy of the fifth! I beg you!
    Queen of heaven and earth!
    They moaned and left
    Good end, O All-Good!
    And I, innocent, will sing,
    How will the poor villages prosper,
    A psalm both quiet and cheerful
    Your holy little hand.
    And now weeping, and sorrow, and tears
    The soul of the poor is poor
    I give the rest.

    At Joseph's, at the carpenter's
    Or the cooper of that saint,
    Maria grew up as a mercenary.
    She was a relative. So God forbid
    Already a lot has risen,
    She grew and grew
    And at the time Maria became ...
    Pink blossomed
    In a poor and strange hut,
    In a holy quiet paradise.
    A carpenter for his hireling,
    As if on your child,
    Tesla, it was, and the planer will leave
    Yes, and looks; and time will pass,
    And he does not blink
    And he thinks: - No family!
    There is no hut,
    Alone! .. Is ...
    Still, my death is not over my shoulders? .. -
    And she stands under the mud
    And he spins white wool
    On that storm he is sacred
    Or lead ashore
    Goat with a goat heart
    And get and drink,
    Although far away. So loved
    She became the quiet one of God,
    Wide Tiberias,
    And glad, laughs, glad,
    That Joseph, sitting, was silent,
    Did not defend her, did not stop
    He did not go; goes, laughs,
    And he sits and everything sits,
    The planer of the heart is not taken ...
    The goat will get drunk and graze.
    And the girl is worth it,
    As if dug, under a grove,
    And vaguely, sadly posing
    At that wide stand of God,
    And she said: - Tiberias!
    Wide king of the lakes!
    Tell me, my advice!
    What fate will befall us
    With old Joseph? About the bottom! -
    And she leaned down like a poplar
    From the wind bends in the ravine.
    - I will be his child.
    My shoulders are young
    His old support! -
    And she cast her eyes round,
    Sparks flew from his eyes.
    And from good young shoulders
    The chiton is patched down
    He moved quietly. Never
    Such God's beauty
    Nobody will see! Evil fate
    A thorny thorn held,
    Crowded over the beauty!
    Oh little! Over the water
    She walked quietly.
    Burdock near the shore found,
    Burdock plucked and covered,
    Like a lure, my own
    That vague head,
    Holy head!
    And disappeared into a dark grove.
    Oh, our unstoppable world!
    O Thou, Most Pure in Wives!
    Fragrant green krine!
    In which groves? In which ravines,
    In which unfamiliar nativity scenes
    You will hide from the heat
    Flammable ones
    That the heart will melt without fire
    And without water it will break, drown
    Your holy thoughts?
    Where will you hide? Nowhere!
    The fire has already stopped, never mind!
    Already heated. And it's a pity
    In vain the power was lost.
    It will reach the blood, the bone
    The fire is fierce, unquenchable,
    And, unfinished, for the son
    You will have to go
    The fire is hellish! Already prophesy,
    He is already looking into your eyes
    Your future. Don't look!
    I prophesy a tear in the morning!
    Flower girl's head
    Lilies and so abundant
    Red poppy. And fall asleep
    Under the sycamore in the cold,
    For now.

    Опрос: Верный ли текст песни?
    Да Нет