Текст песни Оксана Забужко - Попелюшка
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
ПОПЕЛЮШКА І тільки в роті присмак гіркоти… Самітнице, трагічне оленятко, ну що із того, що зуміла ти з трьох шитих сріблом шкур щасливо облиняти — як з линовища, вислизнуть з шовків, нагрітих пахом орхідей і поту по тому вальсі, де — усі замки здавалися розбиті! — що, як потім ти знов сидиш, посиніла на буз у студіні нетопленої кухні, а на підлозі репнутий гарбуз жолобиться, як пика, сном запухла?.. А може, то був сон — той цілий бал, той пал світел! суфітів! залів чорнозівих, що ніс тебе крізь них музичний вал, в повітрі набираючи курсивом твій кожен рух, що мов питав: для ко- го, ах, кому всі мої вроки?.. Скипав la court, як в рондлі молоко, — і сліпнув принц, спинившись за три кроки! Сидиш? Сиди. Заструпіле пальто накинь на плечі — в пудрі, як в азбесті… В цій кухні не впізна тебе ніхто — ні принц, ні двір, ні мачуха, ні сестри. Ось зараз мачушин фланелевий халат постане в скошенім дверми прозорі — й твоя сльоза, прохлипнута невлад, нічого в світі цім не опрозорить… Ти будеш їм шкромадить начиння, золити їх білизну пранцювату, із поверха на поверх, як чумна, гасать з перинами — ну вопшем, працювати: їх наволоки, вогкі од зітхань, на вітрі розчепіриш простопадло — в бганках і брижах, в пасоці кохань рентґенознімки ночі — простирадла… І це — твій світ. …І тільки на очах тремка пліва — тайне знаття засвідчить: десь там, в палаці, згублений личак стає щосмерк криштальним черевичком. Зліта, як вдих, підйом, тонить каблук струна, ряхтять ламкі світла, покресані на грані, — і з глибу кришталю, як з річкового дна, струмить твій силует в вечірньому убранні… Як телевізор, Господи прости! Вся королівська рать спішить на цю лятерну — і подивля взувачки мудрий стиль, оздоблення і вирібку майстерну. В музей личак! Під скло! Відкритий доступ — від сімнадцяти нуль-нуль (коктейль) по північ. Встановлено ціну — коли хто хоче слід відзняти в гіпсі, і вітрини непробивні, й сигналізацію. До закриття за п’ять хвилин — поспішно гонять екскурсантів, і навздогін ляскочуть-реготять підземні сонмища під перебив курантів… Лиш ти ні пари не пророниш з губ, мов їх мороз навіки забужавив. Газетний репортаж про принців шлюб з принцесою сусідньої держави вжиєш на пасмуги — поклеїти вікно проти зими. Тобі, либонь, не банно. Бо в принципі — хіба не все одно, хто то була ота музейна панна?.. І хеппі-енд, і сажа, і кагла, і витяжка пічна, і леп придворних звичок… Простіть мені. Робила — що могла. Один був гріх — згубила черевичок. 1989 Смотрите также:
Все тексты Оксана Забужко >>> |
|
ЗОЛУШКА
И только во рту привкус горечи ...
Затворницей, трагическое олененок,
ну что с того, что сумела ты
из трех шитых серебром шкур счастливо облиняты -
как с линовища, ускользнут из шелков,
нагретых пахом орхидей и пота
спустя вальсе, где - все замки
казались разбиты! - что, как потом
ты опять сидишь, посинела на буз
в стужу нетопленой кухни,
а на полу треснуть тыква
коробится, как рожа, сном опухшие? ..
А может, это сон - тот целый балл, то пал
светов! суфитив! залов чорнозивих,
что нес тебя сквозь них музыкальный вал,
в воздухе набирая курсивом
твой каждое движение, что как спрашивал: для ко-
м, ах, кому все мои сглаз? ..
Вскипал la court, как в рондли молоко, -
и слеп принц, остановившись в трех шагах!
Сидишь? Сиди. Заструпиле пальто
набрось на плече - в пудре, как в асбесте ...
В этой кухне не позднем тебя никто -
ни принц, ни двор, ни мачеха, ни сестры.
Вот сейчас мачехи фланелевый халат
появится в скошенной дверью прозрачные -
и твоя слеза, прохлипнута невпопад,
ничего в мире этим не опрозорить ...
Ты будешь им Шкромада утварь,
золить их белье пранцювату,
с этажа на этаж, как чумовая,
носиться с перинами - на вопше, работать:
их наволочки, влажные от вздохов,
на ветру растопырьте простопадло -
в бганках и зыби, в пасоци любовей
рентґенознимкы ночи - простыни ...
И это - твой мир.
... И только на глазах
трепещущее плева - тайне знал покажет:
где-то во дворце, потерянный лапоть
становится щосмерк кристально туфелькой.
Слетает, как вдох, подъем, тонить каблук струна,
помавают ломкие света, покресани на грани, -
и с глыбу хрусталя, как с речного дна,
струится твой силуэт в вечернем наряде ...
Как телевизор, Господи прости!
Вся королевская рать спешит на эту лятерну -
и посмотрю обувки мудрый стиль,
отделка и вирибку мастерскую.
В музей лапоть! Под стекло! Открытый доступ - от
семнадцати ноль-ноль (коктейль) по северу.
Установлена цена - когда кто хочет следует
снять в гипсе, и витрины непробиваемые,
и сигнализацию. К закрытию пяти
минут - поспешно гонят экскурсантов,
и вдогонку ляскочуть-хохота
подземные сонмы под перебил курантов ...
Только ты ни пары не проронит с губ,
как их мороз навеки забужавив.
Газетный репортаж о принцах брак
с принцессой соседнего государства
вжиеш на полосами - поклеить окно
против зимы. Тебе, пожалуй, не банно.
Потому что в принципе - не все ли равно,
кто то была эта музейная панна? ..
И хэппи-энд, и сажа, и кагла,
и вытяжка печная, и лэп придворных привычек ...
Простите мне. Делала - что могла.
Один грех - потеряла башмачок.
1989
